Повернутися до звичайного режиму

Національно-патріотичне виховання дошкільнят.

Формування ціннісного ставлення до Батьківщини є приорітетним у освітній роботі в ЗДО №34.
В закладі реалізується Комплексний план заходів з патріотичного виховання дітей, яким передбачено виховання вихованців на народних традиціях.

Під час проведення акції "З любов'ю діти - дітям" малюки власноруч робили подарунки на підтримку ровесників, які проживають у Луганській та Донецькій областях. Акція "Подарунок захиснику України" зібрала листівки, обереги, подарунки, одяг, іграшки та смаколики і передано захисникам сходу України.

/Files/images/1/DSC00277.JPG /Files/images/1/DSC00278.JPG

/Files/images/1/DSC00279.JPG /Files/images/1/DSC00280.JPG

Проявом патріотичного духу, свідченням формування Української політичної нації стало активне використання української національної та державної символіки, українського традиційного одягу, жовто-блакитних кольорів.
Багату колекцію експонатів - рушників, вишиванок, гончарних виробів, предметів українського побуту зберігаються в етнографічному музеї закладу.

Національно-патріотичне виховання дошкільнят.

Патріотизм (грец. patris — батьківщина) — це любов до Батьківщини, відданість їй і своєму народу.

/Files/images/risunok1.jpg

Особистісні якості та риси характеру, притаманні свідомому громадянину й патріоту:

повага до батьків, свого родоводу, традицій та історії рідного народу;
працьовитість;
висока художньо-естетична культура;
патріотична самосвідомість та громадянська відповідальність, готовність працювати для розквіту Батьківщини, захищати її;
повага до Конституції, законів Української держави;досконале знання державної мови.
/Files/images/еее.jpg

Завдання національно-патріотичного виховання

Формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дитячогосадка, міста)
Почуття власної гідності як представників свого народу
Виховання любові, поваги до своїх національних особливостей
Формування духовно-моральних взаємин
Формування любові до культурного спадку свого народу
Толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників,батьків, сусідів, інших людей.
/Files/images/lineechka-67.gif

Принципи національно-патріотичного виховання.

Патріотичне виховання як цілісна системаґрунтується на фундаментальних принципах.
Принцип природовідповідності виховання означає враху-вання багатогранної і цілісної природи людини, вікових та індивідуальних особливостей дітей, їх анатомічних, фізіологічних, психологічних, національних і регіональних особливостей.
Принцип культуровідповідності, який передбачає виховання як культуротворчий процес, спрямований на формування базової культури особистості, базуючись на набутому морально-етичному досвіді людства.
Принцип етнізації виховного процесу означає наповнення виховання національним змістом, спрямованим на формування самосвідомості громадянина.
Принцип гуманізму означає сприйняття особистості вихованця як вищої соціальної цінності, визнання Його права на свободу, розвиток здібностей і виявлення індивідуальності, створення умов для формування кращих якостей та здібностей дитини, джерел її життєвих сил (в центрі уваги перебуває дитина з її потребами, запитами, можливостями і здібностями); повага до особистості дитини, розуміння її запитів, інтересів, гідності, довір'я до неї; виховання гуманної особистості, щирої, людяної, доброзичливої, милосердної.
Принцип демократизму передбачає, що учасники виховного процесу виступають рівноправними партнерами у процесі спілкування, беруть до уваги точку зору один одного, визнають право на її відмінність від власної, узгоджують свої позиції.
Принцип інтегративності передбачає єдність педагогічних вимог школи, сім'ї і громадськості. Організація родинного виховання та освіти як важливої ланки виховного процесу і забезпечення педагогічного всеобучення батьків. Здійснення гуманних, стійких і єдиних вимог до дітей з боку різних соціальних інститутів, посилення педагогічного впливу на них, підвищення спільними зусиллями ефективності виховного процесу.
Принцип безперервності виховання означає забезпечення цілісності і наступності у вихованні, перетворення його у процес, що триває впродовж усього життя людини. Нероздільність навчання і виховання, що полягає в їх органічному поєднанні, підпорядкуванні змісту навчання і виховання формування цілісної та всебічно розвиненої особистості.
/Files/images/DSC08766.jpg

Основні напрями національно-патріотичного виховання

Методи і форми роботи :

Екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам'яток, визначних місць.
Розповіді вихователя.
Бесіди з цікавими людьми.
Екскурсії
Спостереження
Дидактичні, сюжетно-рольові ігри
Заняття з циклу «Історичні цікавинки»
Розгляд ілюстративних матеріалів
Читання та інсценування творів художньої літератури
Слухання народної, класичної, сучасної музики
Розглядання творів образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва
Розв'язування проблемних ситуацій
Запрошення членів родин у дитячий садок
Спільні з родинами виховні заходи
Виставки, конкурси
Свята, розваги.

Напрямки роботи з батьками з питань патріотичного виховання :

• ознайомлення батьків з роботою дошкільного навчального закладу з питань патріотичного виховання;

•залучення батьків до співпраці та стимулювання їхньої активної участі в ній;

• організація різноманітних заходів за участю батьків;

• ознайомлення батьків з результатами навчання і розвитку дітей (відкриті перегляди, тематичні тижні, інформація в куточках батьків).

"Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися, але будь-хто з нас без Батьківщини – ніщо." Василь СУХОМЛИНСЬКИЙ.

"Патріотизм – серцевина людини, основа її активної позиції" Василь Сухомлинський.

Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім'ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов'язаним з ними. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів у дошкільників має приклад дорослих, оскільки вони значно раніше переймають певне емоційно-позитивне ставлення, ніж починають засвоювати знання.Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З огляду на це в педагогічній роботі поєднано ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, народознавство, засоби мистецтва, практична діяльність дітей (праця, спостереження, ігри, творча діяльність та ін.), національні, державні свята.

/Files/images/12.JPG

Основними напрямами патріотичного виховання є:

— формування уявлень про сім'ю, родину, рід і родовід;

— краєзнавство;

— ознайомлення з явищами суспільного життя;

— формування знань про історію держави, державні символи;

— ознайомлення з традиціями і культурою свого народу;

— формування знань про людство.

Для патріотичного виховання важливо правильно визначити віковий етап, на якому стає можливим активне формування у дітей патріотичних почуттів. Найсприятливішим для початку систематичного патріотичного виховання є середній дошкільний вік, коли особливо активізується інтерес дитини до соціального світу, суспільних явищ.

Цілеспрямоване патріотичне виховання повинно поєднувати любов до найближчих людей з формуванням такого ж ставлення і до певних феноменів суспільного буття. З цією метою факти життя країни, з якими ознайомлюють дошкільнят, ілюструють прикладами з діяльності близьких їм дорослих, батьків залучають до оцінки суспільних явищ, спільної участі з дітьми у громадських справах. Водночас не можна ігнорувати значущості ознайомлення дітей з історією і сучасністю рідної країни, іншими суспільними явищами.Концепція дошкільного виховання в Україні (1993), сповідуючи історичний підхід до патріотичного виховання дітей дошкільного віку, актуалізує його народознавчі, українознавчі та краєзнавчі напрями.

/Files/images/94163904_an2.gif

У народі з роду в рід передаються мова, пісні, повага до старших, любов до дітей і рідного дому. Програма передбачає формування у дітей уявлень про історію рідного міста (села), походження його назви і назв вулиць, географічні та історичні пам'ятки рідного краю.Базовий компонент дошкільної освіти в Україні орієнтує на опанування знань про нашу державу, виховання поваги до державних символів.

/Files/images/j318170_1288899788.jpg

/Files/images/j318170_1288899804.jpg

/Files/images/j318170_1288899820.jpg

/Files/images/j318170_1288899836.jpg

/Files/images/j318170_1288899857.jpg

Старші дошкільники мають знати прапор, гімн, герб України, назву її столиці, інших великих міст, значущі географічні назви (Крим, Карпатські гори, Дніпро), пам'ятні місця (Тарасова гора у Каневі, Хортиця, заповідник Асканія-Нова тощо).

/Files/images/s22696407.jpg

/Files/images/s64524113.jpg

/Files/images/s61690922.jpg

Цій меті підпорядковані заняття «Ми живемо в Україні, ми дуже любимо її», «Пам'ятні місця України», «Рідне місто (село)», «Вулиці нашого міста (села)», «Наш герб» та ін. Діти мають поступово усвідомлювати, що моральний аспект патріотизму полягає і в розвитку національної економіки (це нові робочі місця, заробітна плата працівникам, доходи бюджету, раціональне використання яких робить життя у рідній країні достойним), і в підтримці національного виробника, і в економічній, господарській порядності власників підприємств, і в розвитку меценатства тощо. Щодо цього педагог може використати приклади з історії і з сучасного життя країни. Доцільним у патріотичному вихованні дітей дошкільного віку є використання творів художньої літератури, в яких ідеться про історію і сьогодення України, життя дітей і дорослих.

/Files/images/24.jpg

/Files/images/334649160.jpg

/Files/images/IstUkr5-povni-25-wevchen2.jpg

До ефективних методів і форм організації патріотичного виховання належать:

екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам'яток, визначних місць;

розповіді вихователя;

бесіди з цікавими людьми;

узагальнюючі бесіди;

розгляд ілюстративних матеріалів;

читання та інсценування творів художньої літератури;

запрошення членів родин у дитячий садок;

спільні з родинами виховні заходи (День сім'ї, свято бабусь тощо);

зустрічі з батьками за межами дошкільного закладу, за місцем роботи та ін.

Важливим напрямом патріотичного виховання є прилучення до народознавства — вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу. Дошкільників ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, пояснюють зв'язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховують розуміння смислу життя, інтерес до родинних і народних традицій.Значну роль у вихованні дітей відіграють народні традиції — досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління (шанувати старших, піклуватися про дітей, відзначати пам'ятні дати тощо).

З традиціями тісно пов'язані народні звичаї — усталені правила поведінки; те, що стало звичним, визнаним, необхідним; форма виявлення народної традиції (як вітатися, як ходити в гості та ін.).Прилучаючись до народознавства, діти поступово утверджуватимуться у думці, що кожен народ, у тому числі й український, має звичаї, які є спільними для всіх людей. Пізнаючи традиції, народну мудрість, народну творчість (пісні, казки, прислів'я, приказки, ігри, загадки тощо), розширюючи уявлення про народні промисли (вишивка, петриківський розпис, яворівська іграшка), вони поступово отримують більш-менш цілісне уявлення про втілену в художній і предметній творчості своєрідність українського народу. Водночас у дітей розширюються знання про характерні для рідного краю професії людей, про конкретних їх представників. При цьому вихователь повинен не стільки піклуватися про збагачення знань, скільки про їх творче засвоєння, розвиток почуттів дітей. У дошкільному віці вони залюбки беруть участь у народних святах і обрядах, пізнаючи їх зміст, розвиваючи художні здібності, навички колективної взаємодії.Сучасні концепції національного виховання наголошують на важливості національної спрямованості освіти, її органічної єдності з національною історією і традиціями, на збереженні і збагаченні культури українського народу.

Важливим завданням педагогічної науки і практики є забезпечення етнізації — природного входження дітей у духовний світ свого народу, нації як елементу загальнолюдської культури, позбавленого національної обмеженості та егоїзму. Моральна спрямованість цієї роботи вимагає єдності національного і загальнолюдського у формуванні національної самосвідомості, інтернаціональних почуттів дошкільників. Національне самовизначення особистості (віднесення себе до певної нації, відданість їй, любов та інтерес до всього національного) за такої умови не перероджується в національний егоїзм і негативне ставлення до інших націй, адже людина, яка має високу національну свідомість, поважатиме й інший народ.

Кiлькiсть переглядiв: 72